Разом з двома бійцями, 6 лютого, виконуючи військове завдання, Назарій Поліщук підірвався на ворожій міні. Поранення, отримані бійцем і його побратимом з Луганщини Олексієм Подвезенним, були несумісні з життям.
Удома батьки з нетерпінням чекали на сина додому. Три молодші брати і старша сестра рахували кожен день до хвилюючої зустрічі з братом-героєм. За тиждень закінчувався трирічний контракт, й Назарій готувався розпочати нове мирне життя. Ділився з друзями планами, мріяв про одруження з коханою дівчиною. Роковий день 6 лютого обірвав мрії й саме життя хлопця.
Усе село вийшло попрощатися із мужнім воїном (на знімку). Назарія, який виростав у багатодітній, працьовитій сім'ї, любили у Вотилівці. Він був, пригадували однокласники, вірним другом, чудовим спортсменом, життєрадісним, товариським хлопцем, завжди готовим прийти на допомогу тим, хто її потребував. "Таких, як Назар, справжніх лицарів, небагато, - із жалем сказала односельчанка. - Й кращих забирає жорстока війна".
Зеленими гілочками ялини та червоними трояндами встелили земляки останній шлях свого героя. Спатиме він вічним сном у рідній землі, за яку віддав своє молоде життя.
Лідія ЛІСОВА.
Фото з сайтів ВІККА та "Вісті Черкащини".
Популярні теми
Публікації
Будь-те першим, поділіться думкою з усіма.