Підгодівля диких звірів взимку – важливий захід, який проводиться Смілянським мисливським господарством щорічно, адже тварини, що мешкають в лісі, потребують не тільки природних кормів, а й мінеральних солей, необхідних для розвитку стійкої популяції виду.
Підгодівля передбачена практично для всіх мешканців лісів. Для диких парнокопитних і зайця-русака запроектовані солонці із розрахунку: по 1 солонцю на 20 голів козулі чи зайця і на 10 голів кабана.
Безперебійна підгодівля кухонною сіллю зайця-русака протягом всього року є обов’язковим заходом при веденні господарства на цей вид тварин.
Річна витрата солі на один солонець для парнокопитних складає 10 кг, для зайця-русака – 3 кг.
Окрім цього, для лісових мешканців викладають сіно, гілки, овес та кукурудзу. Викладення корму проводиться в місцях концентрації тварин, там, де вони почувають себе вільно. Тому ці місця підгодівлі здебільшого знаходяться серед чагарників, у ярах та балках, які є малодоступними для сторонніх очей і в погану погоду навіть єгері лісгоспу можуть дістатися туди лише пішки.
Підгодівлю диких тварин проводять не увесь рік, а лише в період відсутності або обмеженої доступності кормів в місцях перебування мисливської фауни: це, звичайно, зимовий період; час відгодівлі молодняку, коли дорослим тваринам необхідно отримувати більшу кількість кормів; час повені та інших стихійних лих, коли звірі та птахи нерідко позбавлені не тільки можливості добування кормів, а й своїх сховищ.
Тривалість сезону підгодівлі диких тварин залежить від строків замерзання верхнього шару ґрунту, установлення значного снігового покриву, протяжності зими та інших факторів, і може коливатися від 45 до 120 днів. В середньому для умов господарства тривалість сезону підгодівлі складає 100 днів.
При визначенні інтенсивності і характеру підгодівлі диких тварин враховують поживність кормів по кормових одиницях, виходячи із добової норми. Її можна збільшувати або зменшувати в залежності від ряду факторів: природної кормової цінності угідь, загальної чисельності мисливських звірів, їх щільності на одиницю площі угідь, суворості зими тощо.
Єгері Смілянського лісгоспу, на чолі з головним мисливствознавцем Костянтином Костенком, до розрахунку необхідної кількості кормів для диких тварин підходять професійно та з високою відповідальністю. Головним правилом для них у цій роботі є те, що підживлення не повинно замінювати природну кормову базу і перешкоджати природним інстинктам диких тварин.
Підгодівля передбачена практично для всіх мешканців лісів. Для диких парнокопитних і зайця-русака запроектовані солонці із розрахунку: по 1 солонцю на 20 голів козулі чи зайця і на 10 голів кабана.
Безперебійна підгодівля кухонною сіллю зайця-русака протягом всього року є обов’язковим заходом при веденні господарства на цей вид тварин.
Річна витрата солі на один солонець для парнокопитних складає 10 кг, для зайця-русака – 3 кг.
Окрім цього, для лісових мешканців викладають сіно, гілки, овес та кукурудзу. Викладення корму проводиться в місцях концентрації тварин, там, де вони почувають себе вільно. Тому ці місця підгодівлі здебільшого знаходяться серед чагарників, у ярах та балках, які є малодоступними для сторонніх очей і в погану погоду навіть єгері лісгоспу можуть дістатися туди лише пішки.
Підгодівлю диких тварин проводять не увесь рік, а лише в період відсутності або обмеженої доступності кормів в місцях перебування мисливської фауни: це, звичайно, зимовий період; час відгодівлі молодняку, коли дорослим тваринам необхідно отримувати більшу кількість кормів; час повені та інших стихійних лих, коли звірі та птахи нерідко позбавлені не тільки можливості добування кормів, а й своїх сховищ.
Тривалість сезону підгодівлі диких тварин залежить від строків замерзання верхнього шару ґрунту, установлення значного снігового покриву, протяжності зими та інших факторів, і може коливатися від 45 до 120 днів. В середньому для умов господарства тривалість сезону підгодівлі складає 100 днів.
При визначенні інтенсивності і характеру підгодівлі диких тварин враховують поживність кормів по кормових одиницях, виходячи із добової норми. Її можна збільшувати або зменшувати в залежності від ряду факторів: природної кормової цінності угідь, загальної чисельності мисливських звірів, їх щільності на одиницю площі угідь, суворості зими тощо.
Єгері Смілянського лісгоспу, на чолі з головним мисливствознавцем Костянтином Костенком, до розрахунку необхідної кількості кормів для диких тварин підходять професійно та з високою відповідальністю. Головним правилом для них у цій роботі є те, що підживлення не повинно замінювати природну кормову базу і перешкоджати природним інстинктам диких тварин.
Популярні теми
Публікації
Ніхто не наважився залишити свій коментар.
Будь-те першим, поділіться думкою з усіма.
Будь-те першим, поділіться думкою з усіма.