Публікації

• Категория:
  Публікації
• Рейтинг:
  0.0/0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5

Перше повідомлення про хворобу Лайма з;явилося в 1975 році, коли виникнув спалах цього захворювання в м. Лайма (штат Конектикут, США).

Захворювання виникає після укусу або присмоктування кліща і супроводжується характерним клінічним проявом мігруючою еритемою, яка являє собою кільце гіперемованої шкіри шириною 2-5 см з більш блідим центром. Тривалість інкубаційного періоду варіює у широких межах від 1 до 53 днів, найчастіше 12 днів.

У процесі свого розвитку еритема поступово в центрі блідне, зона почервоніння переміщується до периферії, поступово гасне, зливаючись із непошкодженою шкірою. Часто разом із еритемою у людини з;являється гарячка, головний біль, затверділість мязів шиї, ломота тіла й млявість.

Якщо захворювання не лікувати у ранній стадії, то пізніше уражаються різні органи і системи організму: нервова, серцево-судинна система, опорно-руховий апарат, селезінка та печінка. Якщо вчасно встановити діагноз хвороби, більшість пацієнтів можна успішно вилікувати антибіотиками. Чим раніше почати лікування, тим швидше й цілковитіше видужає людина.

В Смілянському районі кожного року реєструється від 2 до 8 випадків захворювання на хворобу Лайма .

Специфічних методів профілактики зараз не існує. Ведучі фармацевтичні фірми світу працюють над розробкою вакцини.

Найбільш простим і надійним засобом профілактики захворювання залишаються заходи, направлені проти нападу кліщів: використання ефективних репелентів та застосування засобів індивідуального захисту.

До засобів особистої профілактики належить застосування захисного одягу. Куртку або сорочку треба заправляти в штани, які опоясуються паском. Штани заправляються в черевики, комір сорочки повинен щільно прилягати до шиї. Голову необхідно покрити головним убором.

У разі такої заправки одягу можливим місцем заповзання кліщів залишається шия, тому краще використовувати капюшон. Найкращим взуттям для лісу є чоботи, гладка поверхня яких затрудняє закріплення кліщів. Велике значення надається самооглядам та взаємооглядам, які треба здійснювати кожні 3-4 години перебування в лісі та під час виходу з нього.

Якщо кліщ устиг проникнути на шкіру людини, йому ще необхідний деякий час для відшукування місця присмоктування. Присмоктуванню перешкоджає рухливість м;язів тіла, тому найчастіше вони присмоктуються тоді, коли людина перебуває в стані спокою. Іноді входження в шкіру хоботка триває декілька годин, тому необхідно вчасно виявити кліща до його присмоктування. Постійне знімання з себе навіть причеплених до тіла кліщів може запобігти зараженню. Не можна допустити, щоб кліщ залишився на тілі людини на ніч, тоді він стає непомітним. Важливо пам;ятати: чим триваліше кліщ перебуває на тілі під час кровосмоктання, тим більше зростає його інфікуюча сила. У разі перебування на місцевості, яка дуже заражена кліщами, можна значною мірою захистити себе від заповзання кліщів, якщо триматися на відстані від дерев, кущів, звірячих стежок. Не треба лягати на траву в місцях, де можливі кліщі, а тим більше спати на траві. Якщо кліщ присмоктався до шкіри, то знімати його треба дуже обережно, щоб не обірвати хоботок. Краще змазати шкіру якимось жиром чи залити рослинним маслом: жир закупорює дихальні отвори кліща й він сам виходить на поверхню. Тоді його легко зняти, особливо якщо зачепити ниткою. Не можна роздавлювати кліща, але якщо таке трапилось, то необхідно негайно добре мити руки з милом, щоб запобігти попаданню збудника в мікроранки на тілі, на слизові оболонки носа, очей.

Для запобігання присмоктуванню кліщів на шкірі також використовують інсектицидні речовини.

Репеленти на шкірі та одязі діють ефективно, але вони можуть справляти шкідливу побічну дію, особливо щодо дітей.

Слід зазначити, якщо невдалось самостійно видалити кліща або з;явились перші ознаки захворювання треба негайно звернутись до лікаря.


Помічник лікаря епідеміолога Смілянського районного лабораторного відділення Зоя Гайван